"Время новогодних чудес"



Новый Год- время чудес, а самое лучшее место для чудес, конечно же, в Центральной детской библиотеке. В этом уже много лет подряд убеждаются школьники нашего города, которые неизменно приходят на новогодние утренники в библиотеку.
Волшебство всегда рядом, нужно только хорошенько присмотреться. Вот и в Центральной детской библиотеке под Новый год всегда происходит что-то волшебное. Традиционно под Новый год здание библиотеки превращается в настоящую резиденцию Деда Мороза: сказочный лес озаряется сотнями сияющих огней, зимние деревья усыпаны белоснежным снегом, повсюду витает ощущение волшебства и чудес, а в самой середине зала горделиво возвышается красавица-елочка.
Новогодняя сказка в нашей библиотеке в этом году собрала рекордное количество маленьких зрителей. Количество утренников перевалило уже аж за пятьдесят, а все потому, что каждый читатель Центральной детской библиотеки хочет попасть на утренник, привести своих друзей и одноклассников. Каждый год библиотекари превращаются в настоящих новогодних артистов и радуют ребят сказкой-мюзиклом. Как уже вошло в традицию, библиотекари поют, танцуют и играют. 

В это году маленькие гости библиотеки смотрели сказку-мюзикл "Время новогодних чудес". Фантазии, как полагается, нет предела, поэтому в этом году в дело пошла тяжёлая артиллерия : колдунья Ядвига рассекала по сцене на мини- автомобиле, а Дед Мороз прилетел к ребятам на вертолёте. Не верите? А вы спросите ребят, которые побывали у нас в гостях. Несомненно, они наперебой начнут рассказывать о том, как Ядвига подливала Снегурочке сонного зелья, как Белочка и зайка Пушистик примчались ей на помощь, о доверчивом клоуне Боме и, конечно, о долгожданном Дедушке Морозе. А после просмотра сказки ребят ждала танцевально-игровая программа. Играли все- и взрослые и дети, ведь в Новый Год  даже мамы и папы становятся снова  ненадолго детьми. Ведь таких игр, как в библиотеке- ярких, веселых и неповторимых-  вы не найдете нигде. Ребята перевоплощались в участников популярной передачи "Мастер-шеф", превращались в символ наступающего года, строили снежные дворцы, наряжали своих пап снеговиками, а мам новогодними елочками и загадывали желания. А у Центральной детской библиотеки тоже есть заветное желание- чтобы у каждого ребенка нашего города сбылось новогоднее желание.

























Артефакти минулого століття


В кінці року, що минає, прийнято згадувати усе, що в ньому було- позитивне та не  зовсім. А якщо піти ще далі та згадати, що було у минулому столітті? Цікаво? Тоді виставка "Артефакти минулого століття" допоможе вам відкрити багато таємниць ХХ століття. Мабуть, було таке, що, читаючи книгу чи дивлячись фільм, ви натрапляли на дивні речі -діафільми, транзистори... Зараз ці речі на становлять для нас ніякої цінності, але, повірте, колись вони були чиїмось скарбом. Можливо, ваш дідусь  сидів колись перед таким ламповим телевізором та пив чай з гранованого стакану. А, можливо, саме такий годинник стояв на столику біля ліжка вашої бабусі, коли вона була у вашому віці. А коли бабуся та дідусь йшли до магазину, їхні покупки рахували не за допомогою касового апарату, а на магазинних рахунках.
В Центральнії дитячій бібліотеці по крихтам зібрали цей дивний світ артефактів з минулого століття, щоб представити його своїм читачам.

Новорічний майстер-клас




Чи знаєте ви, для чого умільці шиють новорічний чобіток перед святами?
Ідея прикрашати будинок текстильними чобітками до Нового року прийшла до нас з Заходу. Існує навіть давня легенда... Давним-давно Святий Миколай  обдаровував людей сюрпризами та подарунками, але в таємниці від них, непомітно. Одного разу він дізнався, що на околиці його міста живуть три сестри, які настільки бідні і нещасні, що ось-ось і змушені будуть віддати найостанніше, тільки щоб вижити. Щоб такого не сталося, під покровом ночі Святий Миколай кинув в їхній будиночок через димохід три золоті зливки. А щоб вони не потрапили прямо в вогонь, довелося покласти дари в чобітки, які сушилися біля печі.

Цю історію всі полюбили, з тих пір і пішов звичай - на Різдво і Новий рік вішати шкарпетки або чобітки до грубки, щоб Святий Миколай не забув жодного, хто живе на планеті і привіз довгоочікуваний подарунок. У будинках, де немає каміна, новорічні чобітки ховають під ялинку.
Наші читачі з арт-майстерні "Веселі ідейки" готують сані влітку, тому заздалегідь вирішили змайструвати новорічні чобітки. Роздрукувавши викройки та вибравши  найгарніші тканини, хлопці та дівчатка "озброїлись" голками та нитками. Трохи фантазії, багато книжок з рукоділля та бажання творити - і ви маєте чудовий новорічний чобіток. А які подарунки в нього покладе Дід Мороз, ми дізнаємось через  19 днів...





"Сніжні" книжки для безсніжної зими


Ось і настав перший місяць зими. Але, почекайте, а де ж сніг? Напевно, він десь заблукав і ніяк не може до нас дістатись... 
Ви знаєте, чому сніг білий? Він складається з повітря, а світло, що падає на «маленькі пластівці» — сніжинки, розсіюється у всілякі сторони. Ці ж «пластівці» опадають до нас з неба з малесенькою швидкістю — менше 1 км / год.
На земній кулі не існує двох однакових сніжинок. А ось рівну форму таки змогли знайти. Сталося це в далекому 1611, першовідкривач цього «дива» був Йоганн Кеплер. Правда, більш таких «видінь» більше не зафіксовано....
Розміри звичайної сніжинки досягають 5 мм. Але от у США була виявлена ​​»більш велика» — 38 см. Даних про те, що така велика сніжинка потрапила в книгу рекордів Гіннеса немає. Але більше про такі величезні сніжинки ніхто навіть не згадує.
Ви знаєте чому сніг скрипить взимку? Особливо в лютий мороз? Сніжинки ламаються і труться між собою. Ось таким дивовижним способом і досягається ефект «скрипу».
Ви думаєте, що сніг може бути тільки білосніжного кольору? А ось і ні. Чорний, зелений, оранжевий — ось така колірна гамма «вляглася» по вулицях США (1955р) та Швейцарії (1969р)....


Ось скільки нового ми дізналися про сніг, а щоб не так сильно сумувати за цим білим дивом, пропонуємо прочитати "сніжні" книжки, тим паче, що вони ну дуууууже цікаві.
«Хто зробить сніг» Мар’яна Прохасько й Тарас Прохасько
Ця книжка унікальна, з якого боку не поглянь. Перша дитяча книжка Тараса Прохаська та перший досвід Мар’яни Прохасько у ролі ілюстратора. Тепла казка по родину кротів та їх тринадцять кротенят, про дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, а також про те, хто насправді робить сніг…
У книзі розповідається про пригоди маленьких кротенят та їхніх друзів, які зростають у казковому лісі. У родині кротів: тата-журналіста та мами-домогосподарки навесні народжуються близнюки-кротенята, яких називають Муравкою та Повзиком. Адже у родині існує традиція називати своїх діток іменами, які відповідають якостям, що проявляються у перші години їхнього життя. Цікаві та непосидючі малята-кротенята починають свою захопливу подорож у дитинство, яке проходить в забавах та іграх. І кожна пора року сприяє гарному часопроведенню.

"День Сніговика" Дзвінка Матіяш
У Медовому місті живе Ірма, яка дуже хоче стати математиком і вчитися в Особливій математичній школі у Великому місті. Але вона не знає, що там править жорстокий диктатор, який нищить усі дерева, забороняє людям тримати домашніх тварин, бачити сни і — що найгірше — любити сніг, бо за давнім пророцтвом саме це може знищити владу тирана.
Ірма володіє особливим даром, а виявити його може «перевірка снігом», яку одного дня проводять в Ірминому місті. І тепер на дівчину чекають випробування, які можна подолати тільки з допомогою друзів та свого особливого дару. Можливо, одного дня на головній площі Великого міста таки виросте Сніговик?Це не просто казка, це- антастична повість-алегорія для підлітків. Це алюзії на події січня-лютого 2014 в Україні. Сніг – символ боротьби із сірістю та злом, котре поволі захопило Велике Місто. Сніговик, зліплений людьми зі снігу – монумент перемоги добра над диктатором цього міста.