Всесвітній день поезії - чудовий привід почитати добрі проникливі рядки ізмаїльських майстринь поетичного слова Таміли Олексіївни Кібкало й Любові Вікторовни Алєйнікової.
Вірші Таміли Кібкало:
"ДО ЧИТАЧА"
Вірші Таміли Кібкало:
"ДО ЧИТАЧА"
З моїх страждань народяться пісні.
Веселі чи сумні — не знаю.
Цвісти в них будуть квіти весняні
На березі блакитного Дунаю.
В них подих вітру і пташиний спів,
Стук дятла на старій осиці
І шелест листя змішаних лісів,
І все, що в кольорових снах насниться,
І все, що бачу я тут наяву,
Бо в Придунав'ї вже давно живу
На грішній і святій землі,
Де губляться зірки в густій імлі,
Де сонце восени гаряче,
Де горлиця радіє й плаче.
А що віщує? Радість чи біду,
Коли на зустріч з читачем іду?
"ВЕСНА НА ДУНАЇ"
Квітує весела весна на Дунаї,
У вербах зелених зозуля кує,
А сонце сміється, і сміх його ллється
На квіти, на трави, на серце моє.
І серце, мов пташка, весною радіє,
Вбирає у себе ранкову красу.
На крилах натхнення, на крилах надії
Красу усім дітям у пісні несу.
Вірші Любові Алєйнікової:
"Дождик Кап"
Я, весёлый дождик Кап,
Поливаю сад и парк,
Напою цветы водицей,
Встречусь с радугой-сестрицей,
И в подарок самый лучший
Малышам оставлю лужи,
Чтобы бегали с зонтом,
Все по лужам босиком,
Чтоб кричали мне «Ура!
Дождик, лей, как из ведра!»
"Лучик разбудил поляну светом"
Озарилась солнышком поляна,
Умываются росой цветы,
Прочь плывут молочные туманы,
Дымкой лёгкой поднимаясь ввысь.
Солнца лучик прикоснулся к маку,
Гладит по головке василёк,
Золотою краской нежно капнул,
Прямо на ромашкин колпачок.
Лучик разбудил поляну светом,
Глазоньки открыла стрекоза,
Бабочка летает в платье белом,
Солнышком полянка залитА!
Вітаємо і поетів, і читачів зі святом й бажаємо всім здоров'я!
Немає коментарів:
Дописати коментар