Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і 1946 – 1947 роках. Наймасштабніший із них був у 1932 – 1933 роках. Саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Жертвами цього Голодомору в Україні стали щонайменше 3,9 мільйона людей.
Нині серед живих залишились надзвичайно мало тих, хто пережив Голодомор 1932 – 1933 років та й голод 1946 – 1947 років. До того ж, вони, як і всі люди старшого віку, є особливо вразливими до коронавірусу. І потребують уваги рідних і близьких. Тож нехай День пам’яті жертв Голодоморів стане і додатковою можливістю приділити увагу та надати підтримку тим, хто сьогодні потребує нашого піклування. Їхні спогади, їхні світлини, пам’ятки минулого, що вони зберігають, зміцнюють пам’ять роду і національну пам’ять. Наше завдання зберегти і передати цю пам’ять наступним поколінням, зберегти історію живою.
Традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував американський історик Джеймс Мейс, який у 1986‒1987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Слова історика нині можна прочитати на стіні Зали пам’яті музею: «Україна належить до тих країн, які у своєму підтоталітарному минулому пережили одну з найбільших трагедій в історії цивілізації — геноцид».
27 листопада о 16:00
запали свічку пам’яті
й у своєму вікні!