
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс - лісок - лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак!
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна «звідкіля» і «звідки»,
можна і «звідкіль»;
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Олександр Підсуха
Міжнародний день рідної мови — свято, що нагадує кожному про право розмовляти рідною
мовою у своїй країні. Протягом багатьох віків наші предки відстоювали свободу
української землі та мови, саме тому «солов'їна» — це цінне надбання та душа
нашого суспільства, це код нації.
Українською гомоніли наші пращури, бабусі та дідусі, батьки, виспівували
колисанки, сміялися і плакали рідною мовою. Наше слово набирало сили на
пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди,
поглиблювалось під пером Івана Котляревського, розквітало у рядках Тараса
Шевченка, удосконалювалося Іваном Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом
Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Ми та
наші діти повинні зберегти українську мову у всій її красі для майбутніх
поколінь.
Міжнародний день рідної мови - свято досить молоде. Воно було запроваджено
у листопаді 1999 року Генеральною
конференцією ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші пакистанська влада жорстоко
придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони
на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного
року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї
країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з
21 лютого 2000 року, цей день
відзначаємо і ми, українці.
Мова
- це історія народу.
В
ній відбито все його життя:
Наший
склад і звичаї, і побут
З
давнини й до нашого життя.
Довго
ти пригнічувалась, мово, -
Промайнув
тернистий довгий шлях,
Доки
стала мовою народу,
Що
звучить з любов’ю на вустах.
Мово
моя рідна, материнська!
Ти
співуча, ніжна і близька.
Хай
же дух незгасний український
У
житті нас завжди зігріва.
Процвітай
же, мово калинова,
І
тобі не в’янути в віках:
Мелодійна
українська мова -
Чарівний,
навік коштовний скарб!