до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Лаос, Куба, Нікарагуа, Чилі, Ефіопія, Афганістан… Цей перелік можна довго продовжувати. Наші співвітчизники, українці, брали участь у військових конфліктах, які спалахували за тисячі кілометрів від рідної Батьківщини. Вони були змушені воювати, проливаючи свою кров за безглузді та примарні ідеї радянської імперії.
Найбільше українців побувало на так званій афганській війни. День вшанування… 15 лютого… Ця дата приурочена до дня введення військ з Афганістану в 1989-му. Ми й сьогодні не знаємо, скільки у військових конфліктах загинуло українців. Тисячі пройшли через пекло цієї кривавої війни понад 3 тисячі наших співвітчизників загинуло, десятки зникли безвісті.
ХАЛЕД ГОССЕЙНІ «ЛОВЕЦЬ ПОВІТРЯНИХ ЗМІЇВ»
Взимку далекого 1975 року афганський хлопчик Амір став свідком жахливого вчинку. Тоді назавжди змінилися і його власне життя, і доля його близького друга Гасана. Амір повів себе як боягуз, як відступник. Але згодом хлопець набереться мужності і знайде «спосіб знову стати хорошою людиною». У 2007 році ця книга була екранізована.
МЕРІ ДЖЕНІНҐЗ ҐЕҐАР «СТРІЛЯЙ ЯК ДІВЧИСЬКО»
Авторка цієї книжки – майор військово-повітряних сил США. В Афганістані вона була пілотом пошуково-рятувального вертольоту, на якому під обстрілами Талібану вивозила поранених солдатів. В цьому оповіданні є захопливі історії, є добрий гумор, а вся книжка пронизана мужністю та відданістю.
РОДРІК БРЕЙТВЕЙТ «АФГАНЦІ»
Маловідомі сторінки війни, численні публікації, свідчення очевидців. В цій книжці автор порушує низку питань: за що гинули молоді люди на чужій землі? Чиї інтереси вони захищали? Чи було хоча б у когось право вибору? «…вони [совєтські загони] встрягли у криваву війну, з якої довелося вибиратися дев’ять років і п’ятдесят два дні…».
ДАВІД ЛЕЗЕБЕРІ «АФГАНІСТАН - МОЇ СЛЬОЗИ»
«…Крокуючи вулицями Кабулу, я дивився на радянських солдатів… Більшість із них опинилися тут проти своєї волі - щоб, можливо, вже ніколи не повернутися додому, а якщо й повернутися, то зі скаліченими душею і тілом…». Ця книга розповідає про життя автора в цій країні, його сумні думки, біль. Афганці кажуть, що в цьому оповіданні – їхнє сповнене горем серце, їхні сльози.
СВІТЛАНА АЛЕКСІЄВИЧ «ЦИНКОВІ ХЛОПЧИКИ»
І цій книжці – трагічна правда очима солдатів та їх матерів. Кожна сторінка – горе, кожна історія – сльози. Роман був опублікований у 1989 році та спричинив ефект розірваної бомби, бо люди прочитали іншу версію подій. І без цих свідчень вже неможливо уявити історію афганської війни, останні роки тоталітарної радянської влади. У 1992 році цю книжку судили в Білорусі «за наклеп». Судили чинним судом, з прокурором, громадськістю, пресою.
***
На жаль, історія має фатальну властивість – війни та збройні конфлікти повторюються, криваві диктатори існують та намагаються захопити чужі землі, кидаючи на «м’ясні штурми» своїх людей.
Багатостраждальна Авдіївка. Наша. Українська. За декілька місяців боїв за це місто країна-агресорка втратила більше солдатів, ніж за майже 10-річну війну в Афганістані.
Немає коментарів:
Дописати коментар