…Він
мріяв стати художником, прожив із дружиною понад шістдесят років, працював у
молодості в театрі, не розрізняв червоного та зеленого кольорів. В 26 років
дебютував збіркою оповідань «Шурка і Шурко». Ні він, ні його друзі та батьки й
гадки тоді не мали, що буде далі. А далі у 1973 році побачила світ славнозвісна
трилогія «Тореадори з Васюківки».
«Це
не було так, що я сів і одразу видав на-гора готовий твір. Ні, я трудився над
ним багато років…» - згадував письменник. Саме з «Тореадорами» Всеволод
Нестайко у 1979 році лавреатом престижної премії імені Андерсена. Прізвище
нашого письменника було внесено до «Особливого почесного списку», поруч з А.
Ліндгрен, Дж. Родарі, Т. Янссон.
«Тореадори з Васюківки» – один з найкращих творів світової літератури для дітей. Але радянська влада в ті часи зовсім не захоплювалась цим українським бестселером. Чому? Тому що головні герої були якісь «нерадянські», «неправильні». Вони отримувала двійки, провалювали серйозні іспити і навіть закохувалися! Ні, ні, піонерам не варто було читати це.
Але, навпаки, інтерес читачів до повісті та її популярність швидко росли. Трилогія була перекладена багатьма мовами світу, а фільм, знятий за одним з епізодів книжки, здобув Гран-прі на кінофестивалі у Мюнхені. Для показу стрічку купили 72 країни світу. Не показали її лише у Радянському Союзі – цензорам не сподобались «такі» радянські школярі.
В
цьому році цій веселій класній книжці виповнюється 50 років, але який це вік?!
Її читають дорослі та малі, за шкільною та позашкільною програмою. Не тільки
читають, а перечитують, радять іншим та просто посміхаються, згадавши Всеволода
Нестайка та його «Тореадорів з Васюківки».
Немає коментарів:
Дописати коментар