ВШАНУЙМО РІДНИЙ СТЯГ! РІДНИЙ НАШ ПРАПОР ВИСОКО НЕСІМ!

                    (до Дня Державного Прапора України)

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Це також національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.

Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у ХІХ  столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.

Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.

Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.

26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

23 серпня 1991 року група народних депутатів, серед яких були В’ячеслав Чорновіл, Микола Поровський, Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач, Володимир Крижанівський, внесла до сесійної зали прапор і накрила ним трибуну.

Цей момент закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», створеної з нагоди 10-ї річниці Незалежності України.

Державний прапор, який внесли депутати, було освячено. Сьогодні він, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор. 28 січня 1992-го Рада офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він розвівався антарктичними вітрами на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Вертолітним ронделем на фюзеляжі пролітав над смарагдовими джунглями Конго в складі миротворчої місії. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами. Стрічками майорів на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції Гідності. Нескорено йшов назустріч солоним вітрам та російським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму.

Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

Сьогодні Український прапор для усіх нас  - це символ любові до рідної Батьківщини, символ честі, гідності та єдності, який згуртовує націю. Це життєстверджуючий символ віри в перемогу добра і незламності духу.

З Днем Державного Прапора! Слава Україні!