КНИЖКОВИЙ БУЛЬВАР

      Марія Литвиненко-Вольгемут: «Я встигла                                       зіграти все, що хотіла» 

Українська оперна співачка, артистка з незабутнім лірико-драматичним сопрано  Марія Іванівна Литвиненко народилась 13 лютого 1892 року в Києві, в родині працівника заводу «Арсенал». Крім неї, в сім'ї було семеро дітей.

У семирічному віці Марійка почала співати в церковному хорі разом зі старшими братами й сестрами. Вони співали так гарно, що нерідко парафіяни, обернувшись спиною до вівтаря, дивилися на хори. У церкві дівчинку помітив оперний співак Михайло Бочаров. Після служби підійшов до регента й сказав, що маленьку співачку обов'язково треба віддати вчитися музики. Так  визначилась подальша доля дівчинки.

Закінчивши 1912 року музичне училище, Литвиненко  вступає до театру Садовського у Києві, через  два роки залишає його і їде до Петербургу.  У 1915 році Марія  вийшла заміж за театрального адміністратора Григорія Вольгемута. З 1924 року подружжя працює в оперному театрі Харкова, який на той час був столицею України. У 1935 році після переносу до Києва столиці УРСР туди переводять артистів Харківської опери. Відтоді й до 1953-го Марія Литвиненко-Вольгемут була солісткою Київського театру опери й балету ім. Т.Г. Шевченка (теперішня Національна опера України). З 1944 - професор Київської консерваторії.

Марія Іванівна створила образи, які відзначаються яскравим національним колоритом: Настя і Терпелиха (опери «Тарас Бульба» і «Наталка-Полтавка» М. Лисенка), Одарка (опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та ін. Співачка виконувала партії класичного репертуару та  українські народні пісні.

Всі, хто мав щастя насолоджуватись її виконанням, відмічали, як артистка із самого початку кар’єри добре «відчувала» сцену. А Марія Іванівна й не мала іншого виходу, бо була дуже короткозора. Іноді під час вистави не бачила й партнерів на сцені. А якось навіть співала «Наталку Полтавку» в пенсне. Не могла покладатися на суфлера й помічати жести диригента, тому вивчала всю партитуру опери напам'ять. Це було для неї нескладно, бо мала не тільки унікальний голос, а й дуже добру музичну пам'ять.

Ще один символічний факт з біографії співачки:  у театрі Садовського було заведено допомагати новачкам,  старші акторки давали свої костюми молодим, і  Марії Литвиненко дісталися корсетка, запаска та ще деякі елементи одягу від самої Марії Заньковецької! І дівчина стала гідною спадкоємицею видатної співачки.

«У сузір'ї корифеїв спалахнула нова зірка», — написав тоді про неї молодий Максим Рильський.

В якому театрі Марія Іванівна не виступала б згодом, вона не відступала від принципів Садовського. Коли бачила, що співачка не грає роль, а просто виконує свою арію, — не могла стриматися: йшла на сцену й пояснювала, як треба.

Марія Литвиненко-Вольгемут за сценічне життя виконала понад 70 оперних партій. За приблизними підрахунками, партію Одарки в опері Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» виконала 500 разів.

Навесні 1966 року, незадовго до смерті, тяжко хвора Марія Литвиненко-Вольгемут лежала в лікарні. І тут по радіо почали транслювати арії в її виконанні. Медсестра кинулася до її палати вимкнути приймач, щоб літня співачка не розхвилювалася. Та коли зайшла, на обличчі Марії Іванівни застала усмішку. Марія Литвиненко-Вольгемут попросила залишити передачу:

— Я нітрохи не сумую. Я встигла зіграти все, що хотіла…

Послухати легендарний дует Одарки і Карася (фрагмент телеверсії опери «Запорожець за Дунаєм» 1953 року)  можеш за цим посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=MfqbM1fHfSY&ab_channel=%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D0%BA%D0%BE .

Стислу хроніку життя і творчості Марії Литвиненко-Вольгемут дивись у ролику з циклу  «Слава України» (випуск №9) за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=KZsJipMEpWM&ab_channel=DanyloYanevsky .