КОЗАЦЬКА СЛАВА НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ!

(до 375-річчя Битви під Корсунем)

Битва під Корсунем 26 травня 1648 року стала справжнім тріумфом української армії, військового таланту Богдана Хмельницького, відваги запорізьких козаків.

Після жахливої поразки 16 травня того ж року під Жовтими Водами поляки були дуже обережні і дозволяли собі лише дрібні герці і рідку перестрілку.

Напередодні битви козацьке і польське війська зайняли позиції на протилежних берегах річки Рось.

Ввечері, на думку коронного гетьмана Миколи Потоцького та його оточення, їм «всміхнулася вдача», бо зловили «бута» Микиту Галагана, який у козаків був перекладачем з татарської. Хто ж з поляків здогадався, що Хмельницький навмисно підіслав його до ворожого табору! Козацький шпигун під тортурами «зізнався»: в українському таборі зібралося багатотисячне військо козаків й татар. Ті цифри так настрахали польське командування, що у них виникла одна ідея – негайно відступати до Богуслава. 

Микола Потоцький

Саме на це й розраховував Хмельницький, тому що насправді українські сили налічували 5 тисяч козаків-піхотинців і півтори тисячі татарської кінноти з луками або зовсім без зброї. Перша хитрість вдалася! Що було потім? Хмельницький, впевнений, що перелякані поляки відступатимуть горбуватою місцевістю й лісом, наказав вірному Максиму Кривоносу перекопати темні лісові шляхи ровами, завалити їх деревами, не дати ворогу жодного шансу на порятунок.

Богдан Хмельницький

Біля урочища Горіхова Діброва поляки остаточно опинилися у пастці між болотами та високими кручами. Вийти з глибокої балки було неможливо. Залишалося одне – зупинитись і оборонятись. Марними виявилися спроби розвернути артилерію, що застрягла в болоті. У скрутне становище потрапила й польська кіннота: кмітливі козаки   скрізь порозкидали «зубці часнику» - залізні якірці, які вбивалися в копита і виводили коней з участі в бою.

За чотири (!)  години польське військо  було повністю розгромлене. Більшість солдатів загинула в бою, решта побігла в такому безладі, що завалила міст через річку Случ і втопилася у великій кількості. В полон потрапили 80 вельможних шляхтичів  разом із гетьманами Потоцьким та Калиновським. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі чоловік.

Наш Хмельницький знов довів усьому світові, що завдяки вмілому  командуванню можна перемогти будь-яке вороже військо. Вирушали в похід поляки з надією на швидку перемогу, а зазнали нищівної поразки і втратили бойовий дух!

Попереду були нові бої і нові перемоги української зброї… 

 

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар