«Великий син чеського народу»

Напередодні 180-річчя від дня народження Антоніна Леопольда Дворжака в Центральній дитячій бібліотеці була оформлена вист авка-визнання «Великий син чеського народу». Він є одним з найвідоміших чехів усіх часів. Йому вдалося те, що під силу далеко не всім великим людям. Ще за життя його цінували в усій Європі і США.

Народився Антонін Леопольд 8 вересня 1841 року в селі Нелагозевсі біля Праги, першим з восьми дітей. Там він прожив велику частину життя. Його батько Франтішек Дворжак був м'ясником, шинкарем і професійно грав на цитрі. Батьки рано розпізнали музичне дарування дитини і вирішили якомога раніше розвивати його талант. З 6 років Дворжак почав відвідувати сільську музичну школу.

Азів музики та гри на скрипці Дворжака навчав сільський церковний органіст та вчитель музики у школі Йозеф Шпіц. Граючи на скрипці у сільському ансамблі та у церкві майбутній композитор проявив, на радість батькові, неабиякий талант та віртуозність. В 1857 році Дворжак переїхав у Прагу і вступив до Школи органістів, де почав писати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.

         Сам Дворжак був людиною дуже скромною, надзвичайно набожною, любив природу (його пристрастю були голуби, яких він тримав у своєму літньому домі), але при цьому цінував прогрес цивілізації. Він захоплювався локомотивами і пароплавами, ритмом життя великих міст, хоча часто збігав з них в сільську глушину. Але передусім він був композитором.

Він був одним з основоположників національної композиторської школи. Твори композитора, в яких він поєднував класичні традиції і самобутні риси вітчизняної музики, цінували в усьому світі, адже його музична винахідливість настільки багата, наскільки неповторна краса його мелодій. Він є автором великої кількості творів найрізноманітніших жанрів. Особливо виділяються його симфонічні, хорові та камерні твори, адже саме вони є найбільш цінним внеском композитора в скарбницю світового музичного мистецтва.

Композитор фактично створював один твір за іншим і постійно скаржився, що руки не встигають записувати його думки. Спадщина Антоніна Дворжака досить велика— вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори.