Історія друга
Останній рубіж Сергія
Колодія
Серпень 2014 року. Кіборги тримають оборону Донецького
аеропорту. Саме сюди зайшла батальйонно-тактична група українських військових.
Один із підрозділів цієї групи очолював Сергій Колодій (позивний «Рубіж»).
Вимогливий і справедливий, іноді жорсткий (так вимагав
час), він міг вплинути на своїх підлеглих не тільки словом, а й ділом.
Бої за аеропорт Донецька були дуже важкі. Артилерія й міномети накривали наших хлопців, ворожі танки вели вогонь прямим наведенням. Сили були нерівні. Але там наші герої стояли за Україну на смерть. Для наших хлопців виникла смертельна загроза оточення й полону. Капітан Сергій Колодій не покинув своїх побратимів. Він зайняв місце водія БМП та висунувся на допомогу разом з санінструктором роти. Майже діставшись укриття, БМП зазнала прямого влучання і запалала. «Рубіж» залишився в охопленій вогнем машині. Його тіло змогли забрати лише через кілька днів під час короткого затишшя. Капітан Колодій загинув, не давши ворогу захопити в полон 20 українських військових.
6 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм він
отримав Орден Богдана Хмельницького.
У 2016 році Сергій Колодій отримав звання Героя України
(посмертно) й нагороджений орденом «Золота Зірка», який вручили його матері. У
рідному селищі Пересічне, що на Харківщині, його ім’ям назвали вулицю і школу,
в якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку. Пам’ять
Героя шанують і у виші, де він здобував військову освіту. На території
Військового інституту танкових військ йому встановлено пам’ятник, а в музеї
закладу є окрема експозиція, присвячена Сергію Колодію.
У нашому гімні є слова: «Душу й тіло ми положим за нашу
свободу…». Скільки ж наших хлопців загинуло, щоб у нас з вами була свобода,
була вільна Україна!
Слава Героям!
Немає коментарів:
Дописати коментар