Історія четверта
Герой України Денис Волочаєв
Денис народився в Луганську, у місті, яке зараз окуповано російськими
найманцями, а мешкав під Києвом, у місті Ірпінь.
Основною рисою його характеру була наполегливість. Він постійно вчився,
постійно йшов вгору. Хлопець ніколи не був відмінником, але дружив з усіма
предметами. Дуже добре малював, хоча не закінчував художньої школи, чудово грав
на гітарі.
Денис дуже любив зброю, любив стріляти. Він був майстром спорту з
практичної та кульової стрільби, чемпіоном та призером світових та європейських
змагань зі снайпінгу. Навчався в Академії податкової служби, саме там йому
запропонували служити у спецпідрозділі. З однією умовою – за півроку Денис мав
виконати всі нормативи. І він виконав! Став оперативним співробітником відділу «А».
З початку АТО – 18 ротацій і безліч
бойових завдань. Його основною метою було звільнити рідний Луганськ і показати
своїй родині рідне місто, вільне, гарне, українське.
1 грудня 2019 року під час переходу групи Дениса Волочаєва після виконання
особливого завдання, він разом з побратимом Дмитром Каплуновим підірвалися на
міні. Група розвідників понесла свого офіцера Дениса Волочаєва до своїх
позицій, але під час евакуації від тяжких поранень він помер. Каплунов загинув
одразу.
3 грудня 2019 року за героїзм і особисту мужність обом загиблим присвоєно
звання «Герой України» (посмертно).
Він був найкращим. Найкращим сином, батьком, чоловіком, справжнім патріотом
і героєм. Денис багато мріяв: про подорожі, новий дім, виховання синів. На
жаль, мріям цієї мужньої людини не довелося збутися.
Національна академія СБУ створила відеосюжет про Дениса Волочаєва
В Ірпені на території Університету Державної фіскальної служби України
встановили меморіальну дошку випускнику факультету податкової міліції,
співробітнику Служби безпеки ‒ Герою України Денису Волочаєву.
За нас колись
постануть, мабуть, кращі
І правди суть
відділять від брехні,
А запитають: «Все то
було нащо?»
Ми скажем їм: «А так,
щоб ми були».
Колись нас поведуть провидці
віщі,
І більше нам не
гнутись від хули.
А запитають: «Все було
навіщо?»
Ми скажем ї: «А так,
щоб ви були».
Колись для нас дозріє
слово Бога,
І вийде світ з
кривавої імли.
А запитають: «Все було
для чого?»
Ми скажем: «А так, щоб
всі були».
Василь Ковтун
Слава героям!
Немає коментарів:
Дописати коментар