«Історії нескорених»

Історія четверта

Герой України Денис Волочаєв

Денис народився в Луганську, у місті, яке зараз окуповано російськими найманцями, а мешкав під Києвом, у місті Ірпінь.

Основною рисою його характеру була наполегливість. Він постійно вчився, постійно йшов вгору. Хлопець ніколи не був відмінником, але дружив з усіма предметами. Дуже добре малював, хоча не закінчував художньої школи, чудово грав на гітарі.

Денис дуже любив зброю, любив стріляти. Він був майстром спорту з практичної та кульової стрільби, чемпіоном та призером світових та європейських змагань зі снайпінгу. Навчався в Академії податкової служби, саме там йому запропонували служити у спецпідрозділі. З однією умовою – за півроку Денис мав виконати всі нормативи. І він виконав! Став оперативним співробітником відділу «А».

З початку АТО – 18 ротацій  і безліч бойових завдань. Його основною метою було звільнити рідний Луганськ і показати своїй родині рідне місто, вільне, гарне, українське.

1 грудня 2019 року під час переходу групи Дениса Волочаєва після виконання особливого завдання, він разом з побратимом Дмитром Каплуновим підірвалися на міні. Група розвідників понесла свого офіцера Дениса Волочаєва до своїх позицій, але під час евакуації від тяжких поранень він помер. Каплунов загинув одразу.

3 грудня 2019 року за героїзм і особисту мужність обом загиблим присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Він був найкращим. Найкращим сином, батьком, чоловіком, справжнім патріотом і героєм. Денис багато мріяв: про подорожі, новий дім, виховання синів. На жаль, мріям цієї мужньої людини не довелося збутися.

Національна академія СБУ створила відеосюжет про Дениса Волочаєва

В Ірпені на території Університету Державної фіскальної служби України встановили меморіальну дошку випускнику факультету податкової міліції, співробітнику Служби безпеки ‒ Герою України Денису Волочаєву.

За нас колись постануть, мабуть, кращі

І правди суть відділять від брехні,

А запитають: «Все то було нащо?»

Ми скажем їм: «А так, щоб ми були».

Колись нас поведуть провидці віщі,

І більше нам не гнутись від хули.

А запитають: «Все було навіщо?»

Ми скажем ї: «А так, щоб ви були».

Колись для нас дозріє слово Бога,

І вийде світ з кривавої імли.

А запитають: «Все було для чого?»

Ми скажем: «А так, щоб всі були».

                      Василь Ковтун

Слава героям!